Запорізька пісня, яка вивела українців з радянського рабства, святкує ювілей

Минуло двадцять п’ять років з того часу, як вперше прозвучала пісня “Вставай, Україно!”, що стала своєрідним гімном на шляху до Незалежності України. Співав її на фестивалі “Червона Рута” у Запоріжжі у серпні 1991 року Анатолій Сердюк. З цієї нагоди сьогодні, 15 серпня, автор пригадав, як це було та зізнався, що пісня стала початком його творчої біографії.

Написана пісня на вірші Дмитра Павличка. Коли Анатолій Сердюк виконав її на заключному концерті фестивалю “Червона Рута”, вона вразила всіх. Зокрема, й присутнього на фестивалі голову Народного Руху України В’ячеслава Чорновола. Він подарував Анатолію свій годинник.

За чверть століття Анатолій написав понад сотню пісень на вірші багатьох поетів, серед яких переважна більшість – запорізькі. Свого часу слушно зауважив поет Анатолій Рекубрацький, коли сказав: “Анатолій Сердюк дав крила запорізькій поезії”. Й справді, попри потужну навалу “шансонів” з гучномовців різних радіостанцій, Анатолій писав музику на вірші поетів-земляків та особисто виконував. Чимало з цих пісень добре відомі широкому загалу, їх навіть співають на весіллях. Серед таких, приміром, так звані махновські пісні “Скрипка” та “Яблучко” на вірші Григорія Лютого, ліричні “Весняний вальс”, “Оксаночка” на вірші Любові Геньби, “Бабине літо” на вірші Віри Коваль та інші.

На думку митця, пісня “Вставай, Україно!” та фестиваль “Червона Рута” змінили Запоріжжя, люди пробудилися від радянського рабства. А ось Донецьк, де відбувся черговий фестиваль “Червоної Рути”, ні. “Я у 1993 році співав на донецькій “Руті”. У той час Донецьк більш непохитно стояв на радянській платформі. У Запоріжжі все ж таки українського духу більше, аніж у Донецьку. Тому ми сьогодні на сході й маємо те, що маємо”, - вважає Анатолій.