"Брудна справа": Як у Запоріжжі вимірюють викиди у повітря (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Екологія – болюча для Запоріжжя тема. Особливо протягом останніх місяців, коли містяни на собі відчули збільшення рівня шкідливих викидів у повітря. Регулярним "чтивом" для багатьох із них стали звіти Санепідслужби щодо стану забруднення атмосфери у різних частинах міста. Кореспондент порталу Depo.Запоріжжя вирішив на власні очі подивитися, яка виглядає робота цієї важливої для міста установи, і як вона отримує цифри, що потрапляють на екрани та сторінки газет.

Вранці працівники міської СЕС завантажують до "жигулів" футляри з обладнанням. Вирушаємо втрьох – водій, лаборант та журналіст.

"Сьогодні їдемо за зверненням громадян. Це Шевченківський район, біля колишнього 402 заводу, - розповідає  лікар-лаборант Тамара Чеберяк, - Хтось поскаржився на викиди, і ми вкотре маємо перевірити це місце. Минулі рази там все було чисто, але якщо є розпорядження – мусимо знову виїжджати".

З початку 90-х в місті існував екопост, і служба мала перевіряти стан повітря після кожної скарги від людей. Декілька років тому екопост ліквідували, і тепер аналізи повітря після звернень – швидше виключення, і подібні рішення приймаються не самими санітарними лікарями, а міськвиконкомом. 

Зазвичай фахівці СЕС виїжджають "під факел" - тобто в ту частину міста, до якої цього дня вітер несе викиди з заводів. Як правило, це центр (Вознесенівський район), Кічкас (Заводський), Шевченківський, Бабурка (Хортицький). Виїзди відбуваються майже кожного робочого дня. Результати аналізу таких "підфакельних" проб і публікуються на сайті установи. Методика роботи на звичайних виїздах та тих, які здійснюються після скарг, нічим не відрізняється.

"Ось, дивись, вітер сьогодні північний, тобто викиди з найбільших підприємств ідуть до центру міста", - пояснює по дорозі Тамара Олександрівна, показуючи в напрямку диму з промгігантів.

Нарешті приїхали. Виходимо на тихій вуличці між приватним сектором та багатоповерхівками – за правилами брати проби повітря треба тільки у житлових кварталах. Вдихаю повітря, намагаючись вловити знайомий кожному запоріжцю запах "індустріального коктейлю". За відчуттями наче все чисто. Подивимося, що покаже безпристрасна техніка.

Мої супутники починають діставати та вмикати апаратуру. Згодом всі мої попередні уявлення про процес дослідження повітря руйнуються. Виявляється, саме повітря ніхто не збирає та до лабораторії не везе. До пневматичної установки підключають трубки, на кінці яких – колби з поглинаючим розчином.

У кожній колбі – своя хімічна рідка суміш, яка реагує на конкретну шкідливу речовину – фенол, хлор і т.д. Всі розчини без кольору, лише один – рожевий.

Установка вдуває повітря, яке проходить через розчин, реагуючи з ним. Якщо тієї чи іншої речовини в атмосфері забагато – реакцію можна помітити навіть візуально, але точні результати видно вже у лабораторії. Стандартна проба – шість колб на шість різних показників (наприклад, сірчастий ангідрид, діоксид азоту, фенол, формальдегід, аміак, діоксид вуглецю, але список може мінятися в залежності від місця). Сьомий показник – це пил (зважені речовини), який виявляють трохи по-іншому – повітря проходить через фільтр. Для кожного показника – своя нормована кількість повітря.

Старенька установка з натугою гуде, розчини булькають, працівники тримають колби. Процес триває десь півгодини. Іноді місцеві мешканці нарікають на шум.

Акуратно склавши колби та обладнання, повертаємося до лабораторії.

Вміст шкідливих речовин виявляють за допомогою спектрального аналізу розчину. Для цього у приміщенні стоять два спектрофотометри – один старенький, він побільше, і другий новіший (але теж не ультрамодерний) – у декілька разів менше. Використовують обидва, вони точні, але той, що сучасніше – більш зручний, оскільки підключений до комп’ютеру (всі дані виводяться на монітор).

До спектрофотометру завантажуються два скляних контейнери зі зразками розчину. Один – контрольний, тобто чистий, а інший пропустив через себе запорізьке повітря. Через кожний з них проходить оптичний промінь, і за різницею у процесі апарат визначає кількість шкідливих домішок.

Кількість пилу дізнаються по-іншому. Фільтр (на вигляд схожий на гігієнічний ватний диск) спочатку сушать, аби часточки рідини, які є у вологому повітрі, не заважали аналізу. Після цього його зважують на суперточних вагах. Знаючи масу чистого фільтру, легко порахувати, скільки пилу він всмоктав у себе.

Аби отримати результати по всіх показниках, треба кілька годин. Всі цифри вносяться до протоколу, який підписує санітарний лікар. Наступного дня отримані дані публікуються на сайті СЕС.

Сучасні технології дозволяють проводити аналізи набагато швидше, отримуючи результати миттєво, буквально на місці. Обласна СЕС має спеціальну обладнану автівку для цього, про придбання такої ж думає і міська. Але у таких дослідженнях можуть бути погрішності, а от спектральний аналіз – надійний, як ртутний термометр.

Врешті решт дослідження тих зразків, які взяли на Шевченківському, показали: повітря дійсно чисте, по жодному з пунктів немає перевищень.

При цьому мені відкрили невеличку "таємницю". Далеко не завжди повітря, в якому кількість "гидоти" не перевищує гранично допустиму концентрацію, є справді чистим. Кількість кожної речовини в атмосфері може бути відносно нормальною, але в сукупності вони все ж діють на організм, і дихати важко. Проте в нашому випадку повітря було чистим і формально, і насправді.

Наостанок задаю фахівцям з лабораторії питання, яке хвилює кожного запоріжця: як у домашніх умовах зменшити вплив шкідливих викидів. У відповідь жінки у білих халатах хитають головами:

"На жаль, ніяк. Хіба що закривати вікна, коли йде відчутний викид. Все інше – не діє".

Нагадаємо, петиція про контроль за промисловими викидами на підприємствах Запоріжжя стала найпопулярнішою на сайті Кабміна. Також нагадаємо, що на думку СБУ, питання екології можуть стати серйозним дестабілізуючим фактором в Запорізькій області.