Як реставратори на Хортиці рятують човен, що може бути старшим за Київ

В глибині запорізького острова Хортиця, поруч із закинутими полями та кінним театром, стоїть великий ангар. Тут вже багато років зберігаються підняті зі дна Дніпра кораблі та човни.

З часом на острові хочуть спорудити повноцінну будівлю для цієї експозиції, але поки коштів на це немає. Утім, відвідувачів у нинішній імпровізований музей вже пускають – щоправда, громадським транспортом сюди не доїдеш.

В ангарі працюють фахівці відділу реставрації Національного заповідника "Хортиця" - консервують та відновлюють знайдені судна. Зараз вони експериментують зі збереження семиметрового човна-довбанки.

"Поки що вона ось тут", - каже нам реставратор, кандидат технічних наук Роман Головаха, показуючи на довгу (метрів 10) білу "скриньку" в кутку ангару.

"Скринька" - це резервуар з рідиною-консервантом, в якому "відкисає" дубовий човен. У приміщенні доволі темно, тому роздивитися виходить лише край темного дерева біля поверхні.

Подібні човни довбали з цілого стовбура великого дерева – звідси й назва. Технологія стара, проста та поширена. Але саме ця довбанка, яку гідроархеолог Валерій Нефьодов знайшов у 2011 році та яку наступного літа підняли на поверхню, є унікальною. По-перше, вона найбільша зі всіх, які знайшли біля Хортиці. По-друге, човен перебував у піску та добре зберігся. По-третє, неповторною знахідку робить її вік.

Довбанка, яку щойно підняли з дна Дніпра. 2012 рік.

Спочатку запорізькі історики вважали, що човну років 500. Але зразки деревини відправили до Києва на радіовуглецевий аналіз. Це складний метод, який використовують для датування археологічних знахідок шляхом вивчення їхнього хімічного складу. Зі столичного інституту прийшла відповідь: Х століття, тобто доба Київської Русі. Якраз тоді в цих краях у бою з печенігами загинув князь Святослав Ігорович. Але деревину вирішили відправити ще до американської лабораторії Beta Analytic Inc. у Майямі. Там працюють всесвітньо відомі фахівці з радіовуглецевого аналізу з найновішим обладнанням. Їхні послуги коштували 575 доларів. Згорток з двома грамами давньої деревини відправляли до Флориди "Укрпоштою". Висновок американців був несподіваним: 400-425 роки нашої ери. Доба Великого переселення народів та занепаду Римської імперії, трохи раніше за офіційну дату заснування Києва.

"Впевнено казати, хто в ті часи міг плавати на цьому човні, ми не можемо, - розповідає науковий співробітник відділу Андрій Денисенко. - Він був встромлений у берег. У такий спосіб човни часто лишали на зиму, зариваючи в пісок, а навесні розриваючи. Цілком могло бути, що людина, яка її тут лишила, не пережила зиму або не змогла відшукати місце. В такому разі це був хтось із місцевого населення".

У спеціально зробленому резервуарі човен зберігається вже багато років. У рідині, що довго стоїть та не насичується киснем, утворюються мікроорганізми – це добре відомо, наприклад, власникам акваріумів. Особливо "лютують" бактерії під час спеки.

"Вони заповнюють деревину та руйнують її. Та й смердить така рідина страшенно – ви не уявляєте, який тут раніше запах був", - каже Роман Головаха.

Ось таке "болото" раніше утворювалося в резервуварі

Аби здолати цю проблему, вчені спорудили механізм, завдяки якому рідина постійно циркулює. Маленький струмінь проходить через фільтр (який не пропускає частину мікроорганізмів) та згори ллється назад у резервуар, насичуючись при цьому киснем. А ультрафіолетове світло зі спеціально встановленої лампи, через яке теж проходить струмінь, остаточно "добиває" бактерії.

Роман Головаха та ультрафіолетова лампа

"А ще через спеку розчин швидко випаровується, тому треба постійно доливати", - пояснює науковий співробітник Дмитро Гришко, набираючи у відро консервант із розташованої поруч невеликої ванни та виливаючи його у резервуар.

На дні ванни лишаються нерозчинені білі криштали. Це поліетиленгліколь (ПЕГ) – полімер для консервування археологічної деревини.

Для порівняння нам показують шматок іншого старовинного човна, який не обробляли консервантом. Виглядає жахливо – весь у тріщинах.

Після століть у воді та піску підняте на поверхню дерево під дією кисню стрімко деформується, тому його і рятують консервантом. Розчин поліетиленгліколю поступово просочує та "зчіплює" деревину, заповнюючи маленькі порожнини замість води та повітря. Достатньо просочену знахідку можна діставати та виставляти в музеї.

Зазвичай консервацію роблять методом занурення – тобто човен довго плаває у розчині (як вже загадана довбанка).

Але на це треба приблизно 7-10 років, а ефект не завжди є – іноді деревина все одно продовжує деформуватися. Тому Роман Головаха запропонував піти на експеримент – застосувати "вакуумну" технологію. В Україні її поки не застосовували, але успішно використовують у Норвегії та США.

Метод полягає в тому, що деревину зачиняють у герметичній ємності, з якої через невеликий отвір насосом викачують все повітря. Після того, як у порах між волокнами деревини не лишається газів, у ємність заливають консервант, що просочує матеріал набагато глибше.

Обробка цим способом потребує менше часу (десь півроку), а деревина зберігається краще.

Поки що технологію випробовують на невеликих зразках дерева у маленьких самостійно зроблених вакуумних установках.

Для довбанки ж буде потрібна величезна ємність – приблизно 8 метрів у довжину та 1,2 м у діаметрі. В ангарі вже лежать шматки металевої труби, з яких її робитимуть.

Вчені згадують, що грошей на спорудження такої габаритної установки не було. Але в Києві знайшовся меценат, який допоміг придбати все необхідне.

Тепер хортицькі реставратори виконують підготовчі роботи. Зробити апарат вони планують восени, а після зими, коли дозволятиме температура, дістануть довбанку з нинішнього резервуара та почнуть нове, вже вакуумне просочення. Наступного літа або на початку осені довбанка має бути готовою для експонування та, вочевидь, стане однією з перлин музею.

Після цього запоріжці поділяться досвідом, а можливо, й самою установкою, з колегами з інших міст. Наприклад, пару років тому довбанку, якій принаймні 500 років, знайшли у Маневичах на Волині. Отже, вакуумна технологія ще стане в нагоді.

Заглавне фото: човен незабаром після підняття.
Знімки автора та працівників НЗ "Хортиця".