В Запоріжжі не знайшлося вчителів-сепаратистів (ФОТО)

Про те, що вона - головна сепаратистка в колективі, директор запорізької школи №104 Валентина Бондар дізналася лише після приходу до неї співробітників прокуратури, повідомляє портал Запоріжжя.depo.ua. 

Співробітники запорізької прокуратури приїхали до навчального закладу після того, як активіст Ігор Саламаха написав у мережі Фейсбук про те, що директор школи № 104 зібрала вчителів і наказала терміново зняти державну символіку з класів і заборонити учням ходити з жовто-блакитними стрічками, і інформація почала розходитися інтернетом. Втім, вони не побачили жодного натяку на прояви сепаратизму.

Портал Запоріжжя.depo.ua також відвідав навчальний заклад, щоб особисто переконатися в тому, що місцеві школи дотримуються виключно проукраїнських поглядів.

Стіл директорки

Підходячи до школи, ми одразу ж побачили прапор України, на першому поверсі - яскраві плакати з гімном нашої країни і описом державного символу України. До речі, частину школи №104 займає окружний адміністративний суд, що, напевно, завадило б дирекції школи прибирати державну символіку.

Піднявшись в кабінет до Валентини Бондар, ми побачили, що навколо неї метушаться вчителі. Жінка так сильно розхвилювалася через безпідставні звинувачення на її адресу, що у неї піднявся тиск і довелося навіть викликати "швидку". Однак Валентина Леонідівна, не дивлячись на свій стан, все одно погодилася поговорити з нами.

"Я була в шоці, коли до нас приїхала прокуратура. Наша школа повністю проукраїнська, ми активно беремо участь у всіх міських, обласних і національних конкурсах. Я дуже люблю Україну. У нас не було ніякої педради, на якій би обговорювалося рішення прибрати всі національні символи. Я сама викладаю школярам українську мову та літературу, виховую в них любов до Батьківщини", - говорить Валентина Леонідівна.

На підтвердження своїх слів, директор звертає нашу увагу на прапор України, який стоїть на її робочому столі, а також дістає всі особисті справи викладачів та журнали, які прикрашені українськими орнаментами.

Кожен вчитель школи кличе журналістів до себе в кабінет, щоб показати: скрізь висять портрети Тараса Шевченка, державні прапори України, інформація про Україну і картини з українськими пейзажами.

"У нас постійно проводяться вечорниці, діти на всі свята приходять у вишиванках і віночках. Ми тісно співпрацюємо з волонтерами, учні та батьки постійно передають допомогу нашим військовослужбовцям в зону АТО. Крім того, на сході країни загинуло два колишніх учня нашої школи. Ми вже почали готувати до 9 Травня "Стіну Слави", де повісимо портрети військовослужбовців, які загинули за нашу Батьківщину. Цим займаються не тільки вчителі, а й школярі, які проводять дослідницьку роботу ", - каже завуч школи Тетяна Федорина.

На жаль, коли ми були в школі, учнів вже практично не було, проте нам вдалося поспілкуватися з 10-класників Кирилом:

"У мене є вишиванка, але я її одягаю тільки у свята. У школі нам ніхто не забороняє носити національний одяг - це абсурд! Багато хто ходить з жовто-блакитними стрічками", - говорить хлопчина.

Навіть прибиральниця, дізнавшись, що колектив школи звинувачують у сепаратизмі, зняла свої гумові рукавички жовто-блакитного кольору і попросила показати їх нам.

А вчитель історії Лідія Гавриленко розповіла про те, що недавно учні посіли перше місце в обласному фотоконкурсі "Я за єдину країну". Тепер їхня робота поїхала до Києва. А на обласний конкурс "Знай і люби рідний край" вирушила інша робота учнів - герб України. Школярі робили його протягом двох років з маленьких шматочків паперу, які складали певним чином, а потім склеювали разом.

"Ми постійно влаштовуємо різноманітні конкурси серед учнів нашої школи, наприклад, на краще зображення герба України. Ми організовуємо зустрічі з українськими поетами та тематичні заходи. У нас і в думках не було відмовлятися від національної символіки", - говорить Лідія Гавриленко.

Про візит журналістів ніхто з співробітників школи не знав, тому так грунтовно і детально підготуватися не могли. Ми переконалися в тому, що запорізька школа №104 повністю проукраїнська, з правильними патріотичними поглядами і настроєм. Проте, лишається питання: кому і навіщо знадобилося звинуватити справжніх українців в державній зраді.