У Запоріжжя експонують картини, намальовані під обстрілами поблизу ДАПу

Виставку художніх полотен, намальованих білоруськими та українським живописцями восени минулого року в околицях Донецького аеропорту, Пісків, Волновахи та Новоградівки, було відкрито сьогодні, 10 червня, у Запорізькому обласному краєзнавчому музеї. Створювалися ці картини в пам’ять про загиблих добровольців тактичної групи “Білорусь” 1 ШР 5 ОБАТ ДУК ПС Віталія Тіліженка – “Кекса” та Алеся Черкашина – “Тараса”, і мають безпосереднє відношення до Запоріжжя. Про це з відкриття виставки повідомляє кореспондент порталу Depo.Запоріжжя.

Віталій Тіліженко загинув 10 серпня 2015 року, ліквідуючи танковий прорив російських найманців біля Старогнатівки. Він народився і виріс у Запоріжжі, вчився, а потім працював у Києві у сфері IT-технологій. Пройшов два Майдани. Коли почалася війна, заснував Міжнародний благодійний фонд “Волошки” з волонтерської допомоги воїнам, а згодом й сам добровольцем пішов на фронт.

Віталія Тіліженка поховали поряд із рідними на Матвієвському кладовищі під Запоріжжям. Одну з вулиць міста назвали його ім’ям.

Білорус Алесь Черкашин був у тому ж бою, що й Віталій. Тяжкопораненого Алеся доправили до Запорізької обласної лікарні. Але, на жаль, він помер, поранення були дуже важкі. Його поховали у Бресті, на батьківщині.

П’ять художників, співвітчизники Алеся, виявили бажання побувати на передовій, побачити те, що бачив їхній земляк і намалювати картини з місць, де білоруські добровольці воюють за Україну. Разом з ними був і український живописець Тарас Носар, корінний донеччанин. Малювали в бронежилетах та касках цілий тиждень.
Першу виставку організували у лютому цього року у Мінську, але вона буквально за півгодини була заборонена і закрита. Тому її перенесли до українського посольства у Белорусі, тож самі білоруси її не бачили. З ініціативу благодійного фонду “Волошки”, який заснував Віталій Тіліженко, виставку перевезли до Києва, де вона експонувалася в кількох музеях з красномовною назвою “Білоруси з Україною в серці”.

“Ці картини творили білоруські мітці, які натхненні подвигом своїх співвітчизників, поїхали безпосередньо в зону АТО і там малювали. Як на мене, унікальний випадок. Перша виставка була у посольстві України в Білорусі у лютому цього року. Потім – у Національному музеї України в Києві та ще в деяких музеях столиці. А перед Запоріжжям її показували у Чаплинці Херсонської області, де вчився “Тарас” - Алесь Черкашин. Ініціювали привести картини до Запоріжжя рідна сестра Віталіка і його побратими, колеги, з якими він працював у благодійному фонді”, - пояснила запорізька організаторка виставки Ольга Браун.

“Ці полотна - шмат мого життя. Це кров, це страждання. У Пісках у руїнах будинку культури я знайшов спочатку вишиванку та дитяче взуття, з-під завалів витягнув бандуру. Ось, вона під картиною, покалічена війною із розірваними струнами”, - розповідає Тарас Носар.

“На малюнку Віталій посміхається. Коли я його малювала, він так захотів. Він дивиться на нас ніби скрізь скло, скрізь дощ, і посміхається – нам, тут, по цей бік картини, нам - живим”, - говорить художник Еріка Равіч.

Художник Еріка Равіч та сестра Віталія Тіліженка Наталя

На відкриття виставки до Запоріжжя приїхали колега Віталія Тіліженка з благодійного фонду “Волошки” Анжела Душаєва та боєць тактичної групи “Білорусь” Аліна Косовська, позивний “Фортуна”.

Виставка “Білоруси з Україною в серці” перебуватиме у Запоріжжі лише тиждень.