У Києві видано спогади відомого українського офіцера, уродженця Запоріжжя

Книга офіцера Армії Української народної республіки, уродженця Запоріжжя Олександра Вишнівського "Спогади петлюрівського генерала" нещодавно була надрукована столичною Українською видавничою спілкою ім. Юрія Липи. Видання являє собою збірку статей Вишнівського, впорядковану істориком Віктором Рогом, передає Depo.Запоріжжя з посиланням на "Націоналістичний портал". Книжка вийшла у кишеньковому форматі.

"Це збірка захопливих і водночас коротких історій про людей і їх характери, про воїнські чесноти, про непрості долі і сміливі рішення. Все разом – це картина часу, яку Олександру Вишнівському вдалось закарбувати у різних статтях, що вийшли друком у низці еміграційних часописів", - охарактеризував видання історик Павло Подобєд.

Олександр Йосипович Вишнівський народився у селі Заливне (нині Новомиколаївського району Запорізької області) 12 серпня 1890 року. Закінчив Чугуївське військове училище та був направлений у ранзі підпоручика до піхотного полку 34-ї дивізії у місто Катеринослав (нині Дніпро).

Далі була Перша Світова війна, німецький полон, вступ до Союзу Визволення України. Під час формування Синьожупанних дивізій із полонених українців очолив сотню піхоти у 1-му українському козачому полку ім. П.Дорошенка.

У лютому 1919 року у складі 1-го Синьожупанного полку М.Вовчка-Пащенка вступив у бій з більшовиками на лівому березі Дніпра, прикриваючи відхід армії УНР. У важких боях під м. Вчорайше (нині Житомирська область) Вишнівський перебрав командування на себе та, незважаючи на шалений тиск переважаючих сил противника, зумів уникнути оточення, вивести підрозділ до річки Збруч та роззброїти збільшовичений Бесарабський полк, здобувши значну кількість амуніції та боєприпасів.

Після тяжкого поранення пройшов шляхами Першого Зимового походу - блискучого рейду українського війська по тилах більшовиків та Добровольчої армії Денікіна. Під час оборонних боїв 10 липня 1920 року військовика знову було поранено, права рука назавжди залишилася непрацездатною, через що він уже не міг повернутися до лав діючої армії та очолив канцелярію земляка із Запоріжжя генерала Зелинського.

Потім Олександр Йосипович жив у Польщі, де писав дослідження та спогади з історії українських визвольних змагань, збирав документи та матеріали Армії УНР. Під час Другої Світової війни виїхав до США, де оселився у Детройті. Світ побачили його історичні розвідки "Залізна дивізія" (1971) та "Повстанський рух і отаманія" (1973). Від Уряду УНР в екзилі отримав звання генерал-хорунжого, а згодом - генерал-поручика.

Помер Олександр Вишнівський 12 жовтня 1975 року в Детройті, де його з почестями поховали.

Нагадаємо, минулої осені в рідному селі Вишнівського з'явилася меморіальна дошка на його честь.