"Перебігайте кордони!": "Інше" Запоріжжя в архівах КДБ 1960-х років

В радянській історії є кілька періодів, що намагаються ідеалізувати. Звісно, були збоченці, що захоплювалися кривавою комсомольською "романтикою" двадцятих або ж "потужною ходою індустріалізації" тридцятих, воліючи не помічати повної деградації суспільства, вбивств, бруду, голодоморів, ГУЛагів тощо. Утім, більшість любителів "совка" все ж таки вважають ці сторінки чорними, протиставляючи ним "повітря свободи" хрущовської відлиги та "ситий" брежнєвській застій. Дехто на тлі грядущих травневих свят неодмінно дістане з шухлядки знафталінені гасла борців "за світле майбутнє" та вдасться до спогадів як "всьо било харашо". Утім, сухі повідомлення на пожовклих сторінках архівів КДБ малюють геть іншу картинку. Портал Depo.Запоріжжя пропонує читачеві невеличку подорож в кінець 1960-х - перші роки керування Брежнєва, аби почути голоси тодішніх запоріжців. Не всіх - меншості, інакшого Запоріжжя. Або ж, як це позначено самими КДБістами "антирадянського".

Центр Запоріжжя. 11 жовтня 1966 року. У під'їздних поштових скриньках в будинках №167 та 171 на проспекті Леніна (нині – Соборному) знаходять п'ять листівок наступного змісту: "Ненавиджу соціалізм і комунізм! Люди, переходьте кордон! На заході життя краще! Тут смерть, муки, горе! Там біженцям дають гроші (багато). Перебігайте кордони! Правда. Повірте, хоча б раз! Не пошкодуєте."

Інформація про листівки одразу ж надійшла до КДБ, який в свою чергу вже наступного дня інформував про це ЦК КПУ, а також повідомляв про розшуки автора листівок.

Жителі Запоріжжя, як і всього колишнього СРСР, жили під нестримним тиском пропаганди та пильним наглядом добровільних та штатних гебістських стукачів. Однак значна кількість людей намагалися самотужки, а не у відповідності до партійної "керівної лінії" оцінювати і внутрішню ситуацію в країні, і міжнародні відносини, зокрема, у так званому соціалістичному таборі. У квітні 1967 року у Карлових Варах (тоді Чехословаччина) відбулася конференція європейських комуністичних та робітничих партій з питання європейської безпеки. На цю подію відреагував невідомий запоріжець: 12-13 травня в районі ресторану "Таврія" й на головпоштамті з'явилися листівки, їхній автор привертав увагу до того, що соцтабір, м'яко кажучи, не в захваті від радянських ідей.

Наступний документ у матеріалах КДБ окрім характеристики "антирадянський" отримав ще й доповнення – "націоналістичний". Вочевидь, це було пов'язано з тим, що автор вжив на означення росіян слово "кацапи" та згадав про самостійність України. Отже, 19 липня 1967 року в редакцію газети "Запорізька правда" надійшла поштою стаття "антирадянського націоналістичного змісту" під назвою "Радянський Союз гальмує розвиток України", яка була відправлена із Запоріжжя 17 липня (за поштовим штемпелем). Невідомий автор вдається до аналізу економічної ситуації. Зокрема, привертає увагу, що при негативному паливному балансі український газ експортується за кордон, наголошує на дисбалансі між розвитком чорної металургії і машинобудування, на користь металургії, тобто, первинного переділу, продукція якого найдешевша. Автор також натякає на декларативність п'ятнадцятої статті Конституції СРСР, де йдеться про суверенітет республік. Стаття закінчується навіть не обіцянкою чи погрозою, а констатацією, що "український народ діє рішуче проти грабіжників, якою б ідеологією вони не прикривалися".

Інколи послання на листівках були дуже лапідарними - все, що боліло автору зводилося до одного речення. Чотири такі знайшли на проспекті Металургів і вулиці Портовій 25 червня 1968 року уранці. Невідомий "П" лишив такі заклики: "Усіх політичних (імовірно, малися на увазі активні прихильники режиму - ред.) вбивайте з моєї зброї", "Комуністів треба вбивати", "Дорогі! Товариши, бийте комуністів" та "Товариші робочі, ваш ворог - комуністи!".

У всіх випадках КДБ інформував ЦК компартії про зміст листівок та доповідав про активний розшук їхніх авторів.

Тим часом, Радянський Союз, повільно, але впевнено наближався до свого краху, вісниками якого, зокрема, були невідомі "інакші" запоріжці.

Більше про інакше Запоріжжя у наших наступних статтях.

Нагадаємо, в наприкінці 1940-х - початку 1950-х запоріжці у листах до родичів та знайомих повідомляли про жахливі умови життя і праці. Листи збереглися в архівах КДБ.