Операція "Відщепенці": Як на Запоріжжі баптистів судили

У Радянському Союзі, "где свободно дышит человек", зі свободою, насправді, було сутужно. І свобода совісті тут - не виняток. Репресивна машина нещадно переслідувала будь-які спроби самовизначення, не припускаючи навіть намагання вийти за встановлені межі. Звісно, спецслужби не визнавали, що карають за віру, - справи "шили" за "антирадянську діяльність". Одну з таких оперативних справ дослідив портал Depo.Запоріжжя.

Агентурна справа, що була реалізована на початку квітня 1951 року Управлінням МДБ Запорізької області, носила красномовну назву "Відщепенці" і стосувалася нелегальної групи євангельських християн-баптистів. По справі були заарештовані троє жителів Запоріжжя:

Іван Путілін, 1915 року народження, уродженець села Приозерне Талінського району Воронізької області, росіянин, із середньою освітою, без визначених занять;

Дмитро Зарубін, 1920 року народження, уродженець села Дніпровка, Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, росіянин, з освітою 6 класів, без визначених занять;

Іван Чернуха, 1925 року народження, уродженець села Новоселівка Оріхівського району Запорізької області, українець, раніше був засуджений до 10 років Виправно-трудових таборів за відмову служити в армії; до арешту працював комірником військової частини по вільному найму.

В процесі агентурної розробки й слідства чекістами було встановлено, що вказані особи належали до євангельських християн-баптистів і були "пов’язані між собою на ґрунті антирадянських поглядів", а також "проводили активну антирадянську роботу, направлену на дискредитацію існуючого в СРСР державного устрою й зрив заходів радянської влади". За такими складними формулюваннями приховувалася доволі проста "провина" заарештованих – належність до протестантської течії християнства, яка не толерувалася в СРСР, зокрема, і через відмову вірних від служби у війську з релігійних мотивів.

Оперативники МДБ з’ясували, що троє баптистів систематично збиралися у власних квартирах, де обговорювали питання "антирадянської діяльності". Насправді, йшлося, по суті, про місіонерську діяльність: Путілін, Зарубін і Чернуха постійно їздили селами Запорізької області, влаштовували в них несанкціоновані сходи вірян (за лексикою МДБ – "сборища"), на яких закликали не підкорюватися рішенням ВСЕХ-Б (рос. – Всесоюзный совет евангельских христиан-баптистов), не відвідувати офіційно діючі баптистські общини, а організовувати нелегальні моління.

Тут варто зазначити, що всі офіційно визнані в СРСР церкви і релігійні течії керувалися з Кремля. Не виключенням був і ВСЕХ-Б, створений у 1945 році і офіційно визнаний Радою по справах релігійних культів при Раді Міністрів СРСР. Після завершення німецько-радянської війни общин євангельських християн-баптистів в країні нараховувалося близько п’яти тисяч, але у 1945-1948 роках офіційну реєстрацію отримало лише 1696 з них, що переводило решту - дві третини - в стан нелегальних.

Загалом, в баптистських общинах зростало невдоволення позицією ВСЕХ-Б, яка, на думку низки служителів культу та активних вірян, нехтувала своїми обов’язками щодо захисту права євангельських християн-баптистів на свободу віросповідань, будучи надто конформістською відносно державної влади.

Заарештовані, за визначенням співробітників МДБ, були винні у тому, що поширювали серед вірян неправдиві вигадки про умови життя у Радянському Союзі, закликали не підкорятися законам СРСР, відмовлятися від служби в армії (і, відповідно, захисту Союзу зі зброєю у руках), а також не брати участь у суспільно-політичному житті країни. Таким чином, деякі з основ вчення були "підкориговані" під Карний Кодекс.

Не пройшло повз увагу слідчих і те, що Пушилін систематично надсилав протестантам листи релігійного, читай – антирадянського змісту. Під час арешту й обшуків у Путиліна й Зарубіна оперативники вилучили релігійну літературу, листи "релігійно-пропагандистського й антирадянського змісту", а також адреси вірян, з якими ті підтримували зв'язок.

Справу заарештованих християн-баптистів вів Запорізький обласний суд. І цей "самий гуманний суд у світі" "впаяв" кожному по 25 років виправно-трудових таборів.