Чому запорізький Дзержинський був приречений ще до закону про декомунізацію

Запорізькі активісти 24 роки у різний спосіб добивалися демонтажу пам’ятника

Чому запорізький Дзержинський був приреч…

Запорізький пам’ятник Дзержинському, демонтаж якого розпочався вчора, без сумнівів, міг би отримати звання “найнещасливіший монумент міста”. Жоден з інших увіковічених у бронзі, граніті та бетоні комуністичних вождів не переніс стільки “атак“ та спроб повалення, як встановлений у 1977 році “Залізний Фелікс“ на Майдані Волі. Портал Depo.Запоріжжя спробував згадати, як це відбувалося.

Запорізькі активісти 24 роки у різний спосіб добивалися демонтажу запорізького пам’ятника - фото 1

Після проголошення незалежності процес позбавлення тоталітарних символів на Запоріжжі йшов приблизно так само, як у більшості регіонів України (крім Галичини) – тобто майже ніяк. Переважна частина населення та місцева влада були солідарні у думці, що радянські істукани на площах – “це історія“, яка “нікому не заважає“. Звернення до влади з вимогою демонтажу цих пам’ятників зазвичай нічого не давали. І тоді молоді противники комуністичної ідеології починали боротися по-своєму – руйнувати та псувати монументи.

Як Дзержинський поблакитнів

Перший напад на запорізького Дзержинського стався у серпні 1992-го, якраз на річницю незалежності. Місцеві націоналісти діяли у доволі поширений для таких акцій спосіб – облили гранітну статую червоною фарбою та написали на постаменті “кат України“.

Комунальники зафарбували червоні плями сірим, і від того скульптура набула блакитного відтінку. “Люди проходили поруч і сміялися, мовляв, блакитний Дзержинський, - сміючись, згадує один з учасників тих подій Світовит Пашник, - тому згодом його повністю відмили“.

Рік по тому акцію повторили. Наступного дня до декількох учасників завітали правоохоронці. Трьох змусили заплатити штраф, але інфляція дуже швидко “з’їла“ присуджені суми, зробивши їх мізерними. Міліція та СБУ проводили виховні бесіди з організатором заходу – головою місцевого осередку Української консервативної республіканської партії Святославом Щербиною. Пояснюючи свої дії, націоналісти посилалися на указ Президента України про ліквідацію тоталітарних символів, хоча, звичайно, насправді їхня ініціатива не була продиктована рішеннями Леоніда Кравчука.

У наступні роки відбулося ще декілька подібних “диверсій“. В інтерв’ю 1995 року заступник голови місцевого управління охорони пам’яток згадує постійні “страждання“ Дзержинського. Разом із тим він каже про відкриті звернення щодо знесення пам’ятника, які не задовольнили, і посилається на іноземний досвід – у Європі, мовляв, пам’ятники Гітлеру стоять (що, до речі, є неправдою).


Запорізькі активісти 24 роки у різний спосіб добивалися демонтажу запорізького пам’ятника - фото 2

Кат у червоних чоботях

Вкотре монумент засновнику радянських спецслужб став жертвою невідомих 2000 року, напередодні 7 листопада. Скульптурі пофарбували у червоний колір чоботи. Комунальники тоді заявили, що це третій чи четвертий випадок за останні роки.

Запорізькі активісти 24 роки у різний спосіб добивалися демонтажу запорізького пам’ятника - фото 3

Нам вдалося поспілкуватися з учасником тієї акції, який побажав лишитися анонімним. За його словами, фарбування "Фелікса" ретельно планувалося, всі етапи дійства прорахували до найменших дрібниць. Це подіяло – правоохоронцям імена причетних досі невідомі.

“Фарбу купили найкращу, яка була - нібито для ремонту підлоги. За день до акції і в день акції патріоти оцінили обстановку на місці, і розробили план. В підсумку виглядало так. 23:00 - один з учасників вийшов на дорогу і чекав, доки проїдуть автівки. Від появи авто до проїзду його повз монумент - в середноьму 12 секунд. В момент, коли машин не було - спостерігач дав команду жестом. Решта невідомих патріотів брали вже відкриту банку, і обережно лили фарбу по граніту в районі колін й розмазували пензлями. Порожні аксесуари відправили в пакет. За 12 секунд група відходила відрепетируваним напередодні маршрутом. Ще за 20 секунд її вже не було видно від пам'ятника. На маршруті викинули “речові докази“ в наперед визначений люк, не зупиняючись. Тоді ж зняли і сховали в кишені рукавички. Перетнули набережне шосе і пішли паралельно Дніпру лісом, за два кілометри зняли верхній старий одяг і разом з рукавичками закопали його у передбаченому місці. Так уникнули відбитків пальців, речдоказів при собі і пізнаваної зовнішності. Далі перетнули Набережну в бік центру міста і пішли до центру одним з парків. Йшли з інтервалом, щоб бачити один одного на віддалі. Щоб не виглядати як група і щоб в разі затримання одного решта тихо зникла у хащах. Весь маршрут відходу відбувався через неосвітлені двори й зелені зони міста. Біля першої зупинки в центрі розділилися: поїхали різним транспортом або пішли в протилежні напрямки“.

Нова хвиля: вуличні війни правих і лівих

На декілька років у черзі атак та пам’ятник настало затишшя – хоча, може, просто акцій відбулося так багато, що їх вже ніхто не помічав. Наступна хвиля протистоянь навколо Дзержинського, тепер вже у публічній площині, почалася 2007-го. Влітку того року мітинг за перенесення комуністичних пам’ятників Запоріжжя до музею вирішила влаштувати партія “Велика Україна“. Це було напіввіртуальне політичне формування на чолі з “мутним“ діячем Ігорем Беркутом, але мова не про це. Члени партії намагалися влаштувати зібрання одразу біля двох запорізьких монументів – Леніну та Дзержинському. Біля обох їх зустріли сотні місцевих "лівих", які прийшли захистити “вождів“. Все завершилося сутичками, поламаними древками прапорів та розірваним одягом “великоукраїнців“, а також градом яєць. При бажанні в інтернеті можна знайти детальні розповіді представників однієї та іншої сторін конфлікту.

Наступного літа відбулися схожі події, але в якості антикомуністів тепер були представлені члени партій “Наша Україна“ та “Свобода“. Вимагаючи знесення Фелікса Едмундовича, вони встановили намети на Майдані Волі. Передбачалося, що це буде тривала акція з ночівлею. Пішли чутки, що активісти самі знесуть монумент. Але “червоні“ швидко відреагували та у кількості декількох сотень завітали до табору "правих", яких було значно менше. Знову затріщали древки партійних прапорів, помаранчеві намети були розкидані площею. Пристрасті вгамовував “Беркут“.

Запорізькі активісти 24 роки у різний спосіб добивалися демонтажу запорізького пам’ятника - фото 4

Запорізькі активісти 24 роки у різний спосіб добивалися демонтажу запорізького пам’ятника - фото 5

Запорізькі активісти 24 роки у різний спосіб добивалися демонтажу запорізького пам’ятника - фото 6

Запорізькі активісти 24 роки у різний спосіб добивалися демонтажу запорізького пам’ятника - фото 7

Надалі між запорізькими прихильниками Леніна та Бандери розгорнулася справжня “вулична війна“, але основні її “битви“ відбувалися в інших місцях. Біля скандального монумента деякий час все було тихо й мирно. Восени 2009-го націоналісти двічі “вшанували“ Дзержинського вінками з колючого дроту: перший раз – на день народження – просто поклали на постамент, другий – закинули на шию разом із чорною стрічкою. Сутичок не було.

Запорізькі активісти 24 роки у різний спосіб добивалися демонтажу запорізького пам’ятника - фото 8

Запорізькі активісти 24 роки у різний спосіб добивалися демонтажу запорізького пам’ятника - фото 9

Фелікс хоче в сортир

Доволі оригінальне “знущання“ над “Залізним Феліксом“ сталося у травні 2010 року, в той день, коли увага всіх місцевих ЗМІ та міліції була прикута до іншого комуністичного пам’ятника – Сталіну, який якраз відкривали. Невідомі патріоти обіграли позу Дзержинського - руки на паху, над якою часто глузували городяни, та той факт, що неподалік колись знаходився громадський туалет. Вони облили статую жовтою фарбою та написали “репліку“ бідного Фелікса: “Де тут сортир? “.

Запорізькі активісти 24 роки у різний спосіб добивалися демонтажу запорізького пам’ятника - фото 10

Однак дотепників упіймали. Для одного з них все завершилося двома місяцями СІЗО та двома роками умовно.

Постамент під запорізьким Дзержинським всерйоз захитався у лютому 2014 року, після перемоги Революції Гідності. В один з вечорів колона майданівців рушила з площі Леніна, де відбулися сутички з комуністами, до Фелікса, аби спробувати його повалити. Але проблему відсутності техніки вирішити не вдалося.

Того неспокійного року монумент Дзержинському псували ще декілька разів – закидували зеленкою та “традиційною“ червоною фарбою, розмальовували у синьо-жовтий колір та писали гасла. Постійно лунали заклики щодо знесення багатостраждального об’єкта за рішенням влади або самовільно. Місцевий бізнесмен Максим Дрозденко спробував добитися відповідного рішення суду, але марно.

Запорізькі активісти 24 роки у різний спосіб добивалися демонтажу запорізького пам’ятника - фото 11

Запорізькі активісти 24 роки у різний спосіб добивалися демонтажу запорізького пам’ятника - фото 12

Запорізькі активісти 24 роки у різний спосіб добивалися демонтажу запорізького пам’ятника - фото 13

У чергову річницю Жовтневої Революції активісти намагалися провести демонтаж, але захід було організовано вкрай невдало - головний ініціатор ще до початку відмовився від свого задуму, та й техніки вкотре не було. Дзержинського лише знову закидали яйцями та курячими лапками. Без невеличкої бійки з комуністами не обійшлося.

Запорізькі активісти 24 роки у різний спосіб добивалися демонтажу запорізького пам’ятника - фото 14

Запорізькі активісти 24 роки у різний спосіб добивалися демонтажу запорізького пам’ятника - фото 15

Запорізькі активісти 24 роки у різний спосіб добивалися демонтажу запорізького пам’ятника - фото 16

Дзержинський все!

І ось нарешті Запоріжжя позбулося Залізного Фелікса законним і мирним шляхом. Протягом 10 і 11 березня шестиметрову статую було демонтовано, що має поставити крапку у 24-літній історії протистоянь навколо пам’ятника. До слова, на захист Дзержинського цього разу ніхто не встав.

Запорізькі активісти 24 роки у різний спосіб добивалися демонтажу запорізького пам’ятника - фото 17

Запорізькі активісти 24 роки у різний спосіб добивалися демонтажу запорізького пам’ятника - фото 18

Запорізькі активісти 24 роки у різний спосіб добивалися демонтажу запорізького пам’ятника - фото 19

Утім, наостанок слід зазначити, що Запоріжжя не вперше позбавляється “Чекіста №1“. Старий пам’ятник стояв спочатку на проспекті Леніна, потім був перенесений на вулицю Дзержинського, звідки його прибрали у 1970-х роках. Подальша доля того монументу невідома, та й взагалі лічені мешканці міста пам’ятають про нього.

Запорізькі активісти 24 роки у різний спосіб добивалися демонтажу запорізького пам’ятника - фото 20

Всі новини Запоріжжя сьогодні читайте на Depo.Запоріжжя

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme