150 років тому на території сьогоднішнього ЗНУ поховали отамана-зрадника

150 років з дня смерті останнього кошового отамана Задунайської Січі Йосипа Гладкого виповнилося сьогодні, 17 липня, повідомляє портал Depo.Запоріжжя.

Останні чотири роки свого життя Йосип Гладкий мешкав у власному будинку на вулиці Покровській Олександрівська (нині Запоріжжя). Улітку 1866 року він заразився холерою на Катеринославському ярмарку (нині місто Дніпро, донедавна Дніпропетровськ) і помер. Днем пізніше відійшла і його дружина. Їх обох поховали на Пилипівському цвинтарі, нині це територія Запорізького національного університету. Кладовище було знищене за радянської влади. Не тільки Гладких, а й могили всіх тут похованих зрівняли з землею, коли на місці цвинтарю будували учбовий корпус та гуртожиток на той час педінституту. Дивом вцілів надгробок подружжя, який нині імітує могилу Йосипа Гладкого на подвір’ї університету. Неподалік – пам’ятник йому, встановлений у 2010 році з ініціативи нардепа і керівника “Мотор-Січі” В’ячеслава Богуслаєва.

А ще, за гіпотезою запорізького краєзнавця Анатолія Сокура, у 1829 році після втечі із-за Дунаю Йосип Гладкий разом з козаками посадили дуби, які й донині збереглися у міському парку “Дубовий гай”.

Могила-пустушка та раритетні дуби – це все, що лишилося на згадку прийдешнім поколінням від отамана-зрадника, проклятого запорожцями.

Одним-єдиним вчинком він перекреслив всі свої військові здобуття. У 1829 році, щоб не воювати проти Московії на боці Туреччини, під Ізмаїлом Йосип Гладкий з ватагою козаків втекли із Задунайської Січі, прихопивши з собою скарбницю та канцелярію. Через зраду Гладкого османці стратили близько двох тисяч козаків разом з наказним гетьманом Баланом, а січові укріплення та церкву Задунайської Січі спалили.

Дезертири під орудою Йосипа Гладкого сформували Дунайський козацький полк і 4 квітня 1829 року були переведені до Олександрівського повіту Катиронославської губернії (нині Запорізька область). Згодом було утворене Азовське військо на чолі з отаманом Гладким. За два роки до його смерті, у 1864 році, цар своїм Указом розігнав Азовське військо, частину козаків перетворив на кріпаків та дозволив брати їх у солдати, а інших звелів переселити на Кубань.

Запорожці незлим словом Гладкого не згадували, адже не могли простити йому ні того, як підступно він зрадив усе Задунайське козацтво, ні перехід під московське рабство, покріпачення.