"Золоте коло" України: скільки скіфської краси зберігається у Запоріжжі

Запорізька, Херсонська та Дніпропетровська області – це справжнє "золоте коло" України. Тут розташовані головні скіфські кургани з їхніми коштовними артефактами. На жаль, через відсутність в музеях обласних центрів надійних сейфів-комір, а також через те, що знахідки робилися не лише місцевими дослідниками, переважна більшість справжнього скіфського золота зберігається у столиці. "Справа в тому, що у нас, в області, працювало декілька експедицій, в тому числі й експедиція Інституту археології Академії наук України. Правила були такими: коли копає інститут археології, він вивозить усі віднайдені речі до Києва. Тому в золотій коморі Києва, в історичному музеї, зберігаються речі, розкопані на нашій території: Запорізької, Дніпропетровської та Херсонської областей", - розповіла завідувачка відділом історії краю Запорізького обласного краєзнавчого музею Зоя Попандопуло.

Завідувачка відділом історії краю Запорізького обласного краєзнавчого музею Зоя Попандопуло

Проте і місцевим запасникам та музейним залам є, чим здивувати відвідувача, в цьому переконався портал Depo.Запоріжжя.

Зрозуміло, запорізький музейний скарб не настільки чисельний, як в Музеї історичних коштовностей України, що є філією Національного музею історії України, розташованого на території Києво-Печерської лаври. В народі той більше відомий, як музей "скіфського золота", адже у столиці експонуються оригінали зі всієї країни. Натомість у Запоріжжі – винятково археологічні знахідки місцевого значення, що в цілому складають понад 4300 предметів давнини. Ця археологічна колекція вважається однією з найбільших в Україні. Розміщена вони у чотирьох залах археології та представляє історію краю від бронзової доби до п’ятнадцятого століття. Знаряддя праці, кераміка, зброя, прикраси, гроші, стародавня скульптура тощо – оригінали. А ось експонати із золота – гальванокопії. "Ці копії покриті позолотою та повністю відтворюють образи оригіналів із золота", - переконує завідувачка відділу історії.

Зокрема, експонуються в  музеї гальванокопії найвідоміших скіфських коштовностей. Ось, наприклад, горит – накладка на дерев’яний футляр для лука і стріл, такі використовували скіфи в кінці VI - початку II століть до н. е.

Скіфський горит

Це гальванокопія золотого горита, котрий знайшли на території Запорізької області – в мелітопольському кургані. Він був виготовлений у Криму майстрами греками на замовлення скіфів. У зображені відтворена легенда про Ахілла.

"Скіфи були дуже цікавим народом, який до свого пантеону включав тих героїв, яким симпатизував. Таким героєм був, зокрема, й Ахілл. Відомо чотири таких золотих футляри для лука. Ймовірно, вони були виготовлені на одній матриці. Тобто їх один майстер робив. Причому, наш горит був зроблений першим. Інші три після – бо на них помітні деякі дефекти, тобто матриця, на якій робилася виколотка, за кожним разом поступово деформувалася", - розтлумачила Зоя Попандопуло.

Ще одна дивовижна місцева знахідка - футляр для акінака, короткого скіфського меча. Його також робив грецький майстер, каже завідувачка музею. На футлярі зображений кабан та грецькою написано слово "вепр". Футляр розкопала експедиція Інституту археології поблизу Білозірки – селища в Запорізькій області. Він теж зберігається у Києві, а в запорізькому краєзнавчому музеї представлена гальваноскопія.

Футляр для акінака підвішений за горитом

Величезну кількість знахідок подарувала дослідникам Гайманова могила біля села Балки Веселівського району Запорізької області. Створення кургану фахівці датують IV століттям до нашої ери. Звідти в Запорізькому музеї є справжні артефакти та їхні копії. "Це - один з дуже багатих курганів. Царський. Там прекрасні речі були віднайдені у тайнику. Під час розкопок нам вдалося домовитися з провідним українським археологом і істориком Василем Івановичем Бідзілям, щоб він передав нам частину Гайманової могили, і ми отримали весь цей прекрасний  матеріал. Тобто котли, амфори тощо – в історичному музеї, частина золота також у Києві, у Лаврі. А частина – у Запоріжжі, у нас у музеї", - зазначила музейниця.

Золотий гребінь - одна з ранніх знахідок зі знаменитого кургану “Солоха”, що поблизу села Велика Знам’янка Кам’янсько-Дніпровського району. Розкопки тут проводилися у 1911-1912 роках. Оригінал вивезений на Росію і зберігається в Ермітажі.

Золотий гребінь

Хрестоподібна золота скіфська бляха – один з найцінніша експонатів музею. Її було знайдено під час розкопок у Куйбишевському районі Запорізької області. На блясі зображений хижак, що терзає тварину. А на верхівці - чотири пантери йдуть одна за одною. Відвідувачам дозволять побачити лише копію цієї дивовижної прикраси. Проте й оригінал також зберігається в Запоріжжі.  

Золота скіфська бляха

"Головний убір скіф’янки, оздоблений золотими бляшками, - з кургану Тащенак, що у Мелітопольському районі. Розкопки проводив Юрій Болдик, співробітник Інституту археології. Наша область допомогла йому отримати гроші на розкопки, але за умови, що матеріал надійде до нашого музею. Ми отримали ці бляшки. Їхні гальванокопії зробили у Запоріжжі", - розповідає Попандопуло про ще одну коштовність запорізького музею.

Головний убір скіф’янки

Знахідки зі скіфських курганів складають левову частку запорізької археологічної колекції. Переважна більшість з них – золоті, адже скіфи були сонцепоклонниками і вважали золото сонячним металом. Проте є в музеї золото і кочівників. Зокрема сарматів, половців та інших. А також різні золоті вироби останніх століть.

Дві прикраси для поясу - саме сарматське золото. На них зображені хижаки, що терзають бика. "Сарматам, як і скіфам, було притаманне мистецтво так званого звіриного стилю. Любили зображати боротьбу хижаків. Але, на відміну від скіфів, сармати використовували й інші речі. На цих бляхах є каплеподібні деталі. Сама пластина золота. В ній гнізда, як у каблучці, куди закладені блакитні камінці. З’ясувалося, що це не бірюза, що була традиційною для прикрас сарматів, а одонтоліт: скам’яніла кістка мамонта, пофарбована в блакитний колір", - пояснює Зоя Попандопуло. 

Сарматські прикраси для пояса

Сарматські золоті прикраси були віднайдені під час розкопки на Павло-Кічкасі (район обласного центру), проводив їх Анатолій Ширяєв. Реставрували їх в Ермітажі.

"У нас, в запорізькій колекції, чимало й інших золотих речей. Зокрема, скіфські серги з Дніпрорудного, де археологічні дослідження проводив наш співробітник Віктор Пішаний. Або ось, у тричі пограбованому кургані, що на околиці Запоріжжя, Алла Плешивенко віднайшла гривну, сплетену з дрібних ланцюжків. Знаходили золото й під час інших археологічних експедицій нашого музею. Цей матеріал залишився у нас, у Запоріжжі. Щоправда, не зі всіх речей ми змогли зробити копії. Тож частина їх експонується, частина - ні", - наголошує археолог.

Експонати археологічної колекції запорізького музею

Музей уже декілька разів показував оригінали широкому загалу відвідувачів, але, на жаль, через правила безпеки ці виставки були одноденними.

"Перший раз ми виставляли всю золоту експозицію в 1977-1978 роках, коли був розкопаний Чингульський курган. Це середньовічний курган. Ми попросили археологів, які його досліджували, зробити спільну виставку. До їхніх знахідок додали свої зі сховища. Виставка діяла у спеціально для неї обладнаному приміщенні художнього музею. Мала назву "Кургани Запорізького краю". Тоді дуже багато людей переглянули її. Потім була виставка "Цінностей краю" – на 90-річчя нашого музею, це 1996 рік. Та ще декілька таких же "одноденок", - розповіла Попандопуло.

Якби Запорізький музей зміг дозволити собі комору-сейф для виставки дорогоцінностей, як, приміром, у київському музеї історичних коштовностей, то його справжні скарби побачили б в багато разів більше людей, ніж зараз.  “У нас така ідея була, але не збудували. А тепер, за нинішньої ситуації, ми навіть не мріємо про таку комору. Тому що вона повинна належно охоронятися. Також треба особливі параметри для її розміщення – із залою, повністю відокремленою від зовнішнього середовища. Тобто це має бути кімната-сейф, до якої неможливо проникнути ні з якого боку. Крім того, металеві конструкції, які "вдягають" у стіни, скрізь ставляться спеціальні датчики та відеоспостереження тощо. Це вельми коштовний проект, що не кожен музей може собі дозволити. Хоча є декілька музеїв, де є невеличкі такі золоті комори”, - пояснила наша співрозмовниця.

Але незважаючи на це, в музеї планують, що до кінця нинішньої осені запоріжці зможуть знову помилуватися оригіналами золотих експонатів – в Овальній, або, як її ще називають, Рожевій залі, яка зараз реставрується. Тож виставка древніх коштовностей стане своєрідною презентацією оновленого музейного простору.  

Жирандоля, створена за ескізами сторічної давнини, що вже прикрасила рожеву залу музею

Скільки важить і коштує золота колекція Запорізького музею, вам нізащо не скажуть. І не лише з питань безпеки, а й тому, що вона по-справжньому безцінна.