"Першим ділом - літаки": Навіщо "богуслаєвські" доєднались до кремлівських пісень (ФОТО, ВІДЕО)

Запорізькі активісти у "Фейсбуці" погрожували начистити пики учасникам організованих кремлівських "флешмобів" із виконання старих радянських пісень "про головне". Принаймні, завадити цьому. Але як тут завадиш, якщо "флешмоби" ніде не анонсуються. От і 6 грудня про заплановані співи в Міжнародному аеропорту Запоріжжя знав лише один маленький, але гордий телеканал - "Алекс", який у Запоріжжі міцно пов’язують з народним депутатом, почесним президентом "Мотор Січі" та власником сімох російських заводів В’ячеславом Богуслаєвим. Щоправда, наразі власниками телеканалу значаться кіпрські, белізькі, панамські  офшорки тощо, але ще до 2014 року власником офіційно називали "Мотор Січ" і, звісно ж, для більшості запоріжців не є таємницею, хто визначає політику телеканалу. 

Варто зазначити, що до пісенного кремлівського флешмобу "богуслаєвських" допустили лише у третю чергу - "молодь", в обличчях директора "Запоріжсталі" Ростислава Шурми та нардепа від "Опоблоку" Олександра Вілкула, "обскакала". Вони вже зі своїми флешмобами відстрілялися: один – на залізничному вокзалі, знову ж таки, Запоріжжя, інший - у Дніпрі. 

Звісно, почесне звання застрільника треба віддати саме ахметівському менеджеру Шурмі. Перший пісенний флешмоб у Запоріжжі відбувся так, що комар носа не підточить: залегендований під вітання до ювілею "Запоріжсталі", він розчулив навіть патріотів, адже на залізничному вокзалі "Запоріжжя-1" його учасники виконували пісню, що є ледь неофіційним гімном міста - "Коли весна прийде" з радянської кінострічки "Весна на Зарічній вулиці". Прозорливих, щоправда, напружило виконання радянської пісеньки - що у нас, своїх немає? Найприскіпливіші порушили інше риторичне питання: чому пісеньку про заводську прохідну до ювілею заводу співають на вокзалі, а не на тій самій прохідній? І навіть знайшли відповідь: для однієї привітальної акції заводська прохідна була б, звісно, зручніша, але якщо акція має стати довготривалою, то краще за вокзали місця не знайти, адже вони є скрізь, і скрізь на них можна застати купу народу. Але це все стало зрозуміло, коли акція покотилася містами: Харків, Одеса, Дніпро, Мелітополь (вотчина ще одного представника умовної оппомолоді  - нардепа Євгена Балицького, тут флешмоб поки що лише анонсували), окуповані Донецьк і Луганськ (де без дозволу окупаційної влади публічно не поспіваєш) і, нарешті, Москва, Яка остаточно розставила крапки на "ї". Адже там флешмоб організували товариши і брати Стрєлкова-Гіркіна – православно-неофашистське угрупування "Сорок Сороков" (СС). 

Звісно ж, на цьому тлі важко організувати щось креативне, але на телеканалі "Алекс" розстаралися. Перед самим флешмобом неочікувано, як рояль в кущах, в аеропорту з’являються молодята. Журналістка, що читає стендап, також неочікувано їх помічає. "Льош, зачекай, жених з нареченою йдуть, напевно у весільну подорож збираються", - звертається журналістка до оператора, і весь цей непотріб, який мали б вирізати з сюжету, стає його відправною точкою. Ну, щоб глядач був впевнений, що все це насправді, та не звертав уваги на всілякі нестиковочки. Наприклад, на те, що молодята із гостями беруться не зрозуміло звідки, адже поруч немає весільних кортежів, лише брудний автобус. Та і валіз, які б натякали на весільну подорож, ані у них, ані у супроводжуючих не помітно. Що поробиш – режисер "так бачить". Якщо подивитися ролик, на якому запорізький аеропорт виконує пісеньку 70-річної давнини, то можна помітити й інші цікаві режисерські знахідки: сама пісня, яка асоціюється з літною справою (а богуслаєвські підприємства спеціалізуються на виробництві і ремонті авіадвигунів, до того ж мають власні літаки), поєднання слів про "на небі дружини не знайдеш" із молодятами, дружні вигуки "Запоріжжя" наприкінці сюжету тощо. А ось чого не вистачає в сюжеті – тобто не вистачало б, якби він був справжньою журналістською роботою, а не зляпаною на колінці агіткою, – так це розмови з ініціатором (ініціаторами) флешмобу: як виникла ідея, у кого, хто підхопив, чому саме ця пісня… Про це ми можемо лише здогадуватися. Хоча насправді, питання ці, знову ж таки, риторичні.

Джерела підказали нам головного режисера цього захоплюючого дійства - Зою Карпову, яка є головним режисером телеканалу. Щоправда, у розмові з кореспондентом Depo.Запоріжжя пані Зоя заперечила будь-яку участь в організації. Її версія виглядає так: якісь люди придумали флешмоб, зателефонували на "Алекс", журналісти підхопилися і зняли сюжет. "Наша задача була лише зняти", - заявила Карпова. А на питання: "Хто поставив вам таку задачу?" чомусь почала нервувати: "Нам ніхто не ставить задачі, просто люди подзвонили, я навіть там не була, розслідування не проводила". 

Важко заперечити, що розслідування має проводити не режисерка, а більш компетентні органи. Тим більше, що, як нас запевнили в Запорізькому управлінні СБУ, оперативний відділ вже розпочав перевірку запоріжсталевського "флешмобу". Лишається почекати на відповіді – сподіваємося, вони таки будуть. Хоча і так зрозуміло, що в організації акції задіяні якісь "кремлівські консерви", для яких, вочевидь,"першим ділом є літаки". 

Так чи інакше, але з чергового пісенного флешмобу випливають принаймні три речі. Перша - його організатори чудово обізнані, на чий млин ллють воду, і це головна причина, чому ж вони так старанно приховують свою участь. Друга, і вона дещо непокоїть – стратегічні об’єкти, як то аеропорти і вокзали, відкрити для проросійських акцій. Поки що пісенних, але хто знає, до чого ще можуть вдатися їхні організатори. І третій висновок -  приємний: в Україні не так вже й багато залишилося "путинських консервів", інакше навіщо б знадобилося вдруге влаштовувати флешмоб в одному і тому ж місті. 

Це дуже нагадує чудовий анекдот радянських часів: "Чому ви вийшли на першотравневу демонстрацію у червні? - А ми в травні прогуляли - відпрацьовуємо". Ось і відпрацювали.