Архіви КДБ: Як кримські татари 30-річчя депортації "зустрічали"

Можна ані краплі не сумніватися, що сьогодні в окупаційної ФСБ в Криму гарячий день. І що передувала йому кропітка і активна робота, спрямована на те, щоб заткнути рота кримським татарам, в яких вкотре відібрали Батьківщину. Послідовники чекістів мають серйозний досвід у цих питаннях.

Портал Depo.Запоріжжя пропонує зануритися у документи понад сорокарічної давнини, аби побачити, як працювало с татарами тодішнє ФСБ – Комітет державної безпеки.

У 1974 році виповнювалося тридцять років зі дня депортації. Готуватися "чекісти" почали заздалегідь. Ще 15 грудня 1973-го український республіканський Комітет держбезпеки направив на ім'я тодішнього керманича Компартії УРСР Щербицького відповідну доповідну записку. На документі є штамп-відмітка, що на стіл Щербицькому доповідь потрапила 7 січня 1974 року.

КДБ інформував, що управління Кримської, Запорізької й Херсонської областей під керівництвом партійних органів (куди ж без них!) здійснювали попереджувально-профілактичні заходи з локалізації та нейтралізації "ворожої й антисуспільної " діяльності кримськотатарських автономістів, тобто кримських татар, що вимагали автономії Криму. КДБісти звітували, що вдалося, зокрема, зірвати низку "провокаційних" акцій та зборів учасників автономістського руху, попереджено створення автономістами молодіжних груп, а також проведена робота з компрометації окремих учасників руху. Окрім того, до кримінальної відповідальності були притягнені авторитетні діячі руху: Ісламов, Ромазанов, Куртумеров й Халіков.

Незважаючи на це, кримськотатарські автономісти, дещо змінивши свою тактику, продовжували діяльність. Вони виготовляли й поширювали серед татар відповідні документи, організовували збори підписів під ними, залучали до автономістського руху все більшу кількість людей.

Зокрема, засуджений Ромазанов у липні 1973 року виготовив й направив до "відповідних інстанцій" документ, який у КДБ отримав характеристику "злобного клеветнического содержания". В декількох районах Кримської області був організований збір підписів під зверненням щодо вирішення кримського питання й надання татарам права вільної прописки у Криму (всього – 337 підписів). У Херсонській області поширювали документ під назвою "Заява з приводу нових репресій над кримськими татарами". Там, зокрема, містилася інформація про Мелітополь, де були заарештовані у квітні Ескандер Курумєров, а наприкінці серпня Ебезер Халіков.

Радянські "інстанції" вирішили переграти автономістів, частково через місцеві адміністративні органи, прописуючи татар, які прибували до України в індивідуальному порядку. У 1972-1973 роках у Криму таким чином були прописані 158 осіб. Тобто "чекісти" намагалися зняти напругу: ось вам прописка, забудьте про автономію. Але заходи не давали бажаних для КДБ та партійних органів результатів. У КДБ відмічали, що через це татари впевнюються, що для вільної прописки на півострові треба просто самостійно приїхати до Криму. Автономісти ці факти використовували для заохочення самовільного переселення до Криму, внаслідок чого навіть збільшився потік поверненців. Лише за останні три місяці 1973 року до Криму приїхала 61 родина (200 осіб). Станом на грудень того ж року, за даними КДБ, на території України проживали без прописки 116 татарських сімей (493 особи), з них у Криму – 85 сімей, у Херсонській області – 29, Запорізькій – 2.

Зазначимо, що діячів кримськотатарського руху, які добивалися права вільної прописки, КДБісти називали не інакше як "екстремістськими елементами". Далі ледь не зі здивуванням зазначалося, що притягнення татар до кримінальної відповідальності за порушення паспортного режиму видавалося їм, татарам, беззаконням і порушенням їхніх прав.

Зухвальством вважалися факти, коли в процесі суду татари вимагали вести процес на рідній для них мові. Зокрема, цього вимагала на суді С. Мазінова, притягнена до кримінальної відповідальності Білогорським РВ МВС за злісне порушення паспортного режиму. Вирок суду у її справі – два роки висилки – присутні в залі кримські татари, а це близько 30 осіб, зустріли з протестом, вигукуючи "Беззаконня", "Ми – кримські негри" тощо.

Також в КДБ зазначали, що у 1973 році помітно збільшилася кількість групових та одиночних заїздів татар в Україну під виглядом проведення відпусток, туристичних поїздок тощо. Серед "туристів" були і активні автономісти. Вони вивчали становище татарського населення, ставлення до них з боку місцевої влади, інформували татар про роботу, яку вони проводять у Середній Азії. Наголошували на тому, що їм потрібна допомога татар, що мешкають в Україні. Деякі з них їздили по селах Криму, збирали дані про порожні будинки, підраховували кількість оголошень щодо продажу житла й потреби у робочій силі.

Представники татарської інтелігенції мали намір вимагати організації науково-дослідних робіт з вивчення історії й етнографії кримських татар, підготовки спеціалістів з цього питання, відкриття у Ташкенті татарського театру.

У КДБ також відмічали зростання активності татарської молоді. Серед своїх досягнень з запобігання цьому наводилися приклади протидії утворенню гуртків татарської молоді у Мелітополі та на станції Партизани Генічеського району Херсонської області.

Для власної діяльності татари використовували усі можливості: весілля, поховання, різноманітні сімейні урочистості, на які зазвичай приїжджало від 200 до 300 осіб із різних областей та республік СРСР. Під час таких зборів велися розмови про утиски татар, збиралися гроші на потреби руху, читалися документи й збиралися підписи під ними.

Ще у грудні 1973 року в КДБ УРСР наголошували, що 18 травня 1974 року буде днем 30-річчя виселення кримських татар з Батьківщини. Відповідно, не виключалося, що автономісти намагатимуться використати цю дату для активізації діяльності й "провокувати татарське населення на вчинення анти суспільних акцій".

Радянські органи держбезпеки готувалися до такого розвитку подій. Вживалися заходи, спрямовані на зниження активності автономістів та їхнього впливу на татарське населення, попередження можливих "провокаційних та ворожих" акцій.

Отже, тепер нескладно уявити, як "відзначається" в окупованому Криму чергова річниця депортації мужнього кримськотатарського народу.

Довідка.

18 травня 1944 року сили НКВС розпочали депортацію кримських татар з батьківщини. У цей день в Середню Азію з півострова був відправлений перший ешелон кримських татар. Всього було депортовано понад 180 тисяч людей.

Сьогодні, 18 травня, Україна вшановує пам'ять депортованих кримських татар.

Раніше портал Depo.Запоріжжя розповідав, як КДБ закривав рота кримським татарам, що намагалися повернути собі Батьківщину.